Поговоримо про проект Закону про захист людини від негативного впливу електромагнітного випромінювання


Народним депутатом України Табаловим А.О. внесено на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про захист людини від негативного впливу електромагнітного випромінювання базових станцій систем стільникового зв’язку» (реєстраційний №3750 від 12.12.2013) http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=49272.
Назва та преамбула проекту Закону України «Про захист людини від негативного впливу електромагнітного випромінювання базових станцій систем стільникового зв’язку» свідчить про те, що законопроект передбачає врегулювання питання забезпечення ефективного захисту людини від негативного впливу електромагнітного випромінювання базових станцій систем стільникового зв’язку.
Однак, текст і суть законопроекту в подальшому стосується виключно екологічного ризику базових станцій систем стільникового зв’язку та віднесення їх до об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, тобто авторами законопроекту підмінюються поняття «екологічна безпека» та «санітарне та епідемічне благополуччя».
Так, на сьогодні, відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» санітарне та епідемічне  благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.
Цим же Законом визначено, що фактори середовища життєдіяльності – це будь-які біологічні (вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні (органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче та інші види випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини чи на здоров'я майбутніх поколінь.
У той же час, відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
На сьогодні не розроблено ЖОДНОГО нормативу екологічної безпеки електромагнітного випромінювання, у той час як Міністерством охорони здоров’я України розроблено та затверджено наказом від 01.08.1996 №239 «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань», які визначають гігієнічні вимоги до передавальних радіо-, телевізійних станцій та інших об’єктів, які випромінюють електромагнітну енергію в навколишнє середовище (розділ 1) та забезпечують захист населення і охорону його здоров’я від шкідливого впливу електричних полів, які створюються електричними мережами та їх елементами (розділ 2).
Як бачимо, питання захисту людини від негативного впливу електромагнітного випромінювання не може відноситися до завдань законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Тому й не доречним є впровадження законопроектом державного регулювання впливу базових станцій систем стільникового зв’язку на здоров'я людей шляхом проведення державної екологічної експертизи. Додатково потрібно врахувати, що це і не є завданням законодавства про екологічну експертизу, оскільки відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу» вони полягають в регулюванні суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для  забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.
Водночас, визнаючи можливий негативний вплив електромагнітного випромінювання на санітарне та епідемічне благополуччя населення, в рамках виконання заходів, визначених Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Державною санітарно-епідеміологічною службою України вжито ряд заходів щодо чітких і прозорих механізмів регулювання впливу електромагнітного випромінювання на здоров’я населення.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок видачі дозволу на проведення діагностичних, експериментальних, випробувальних, вимірювальних робіт на підприємствах, в установах та організаціях, діяльність яких пов’язана з використанням джерел неіонізуючого випромінювання.
Згідно з Порядком, для отримання дозволу суб’єкт господарювання зобов’язаний надавати розрахунки розподілу рівнів електромагнітного поля на території, що прилягає до джерела неіонізуючого випромінювання та протокол вимірювання рівня неіонізуючого випромінювання, що створюється джерелом неіонізуючого випромінювання, на яке видається дозвіл.
Саме це й дозволить захистити населення від впливу електромагнітного випромінювання, оскільки буде безпосередньо контролюватися санітарно-епідеміологічний норматив - встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями (параметрами) його безпечності для здоров'я людини та здоров'я майбутніх поколінь, а також стан здоров'я населення за критеріями захворюваності, розповсюджуваності хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо.
Також, на виконання на виконання підпункту 223.1 пункту 223 розділу XIII Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2013 року № 128, Державною санітарно-епідеміологічною службою України розроблено Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (нова редакція), в якому окрема стаття присвячена захисту населення від неіонізуючого випромінювання.
Отже, на мою думку, додаткове регулювання діяльності в даній сфері, як це передбачено проектом Закону України «Про захист населення від негативного впливу електромагнітного випромінювання базових станцій систем стільникового зв’язку» не доречне. 


Поговоримо про проект Закону про захист людини від негативного впливу електромагнітного випромінювання Поговоримо про проект Закону про захист людини від негативного впливу електромагнітного випромінювання Reviewed by Віктор Ляшко on 22:06:00 Rating: 5

3 коментарі:

  1. Виходячи з необхідності дерегуляції підприємницької діяльності, вважаю за доцільне скасування дозволу на проведення діагностичних, експериментальних, випробувальних, вимірювальних робіт на підприємствах, в установах та організаціях, діяльність яких пов’язана з використанням джерел неіонізуючого випромінювання як такого, що ускладнює провадження господарської діяльності, нічого не додаючи до питання забезпечення електромагнітної безпеки населення. Наявність погодженого санітарного паспорту об'єкта головним державним санітарним лікарем території цілком забезпечує захист населення від негативного впливу електромагнітних випромінювань, за умови дотримання принципу забезпечення владних повноважень в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, згідно з вимогами ст.41 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
    До речі, існування подвійної "єдиної" реєстрації (поряд із єдиними дозвільними офісами (центрами) в областях) іде в розріз з вимогами ст.6 Закону України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А я вважаю, що розроблення санітарного паспорту на РТО потрібно віддати на відкуп суб'єктам господарювання, а видачу дозволу залишити ДСЕС. Можу навести аналогії: розрахунки викидів в атмосферне повітря проводять суб'єкти - дозвіл видає Мінприроди!. І тоді усуваються будь-які подвійні стандарти! Тут головне набратися сміливості і відмовитися!

      Видалити
  2. Теж, до речі, цілком прийнятний варіант. Особливої сміливості в цьому не бачу. Все одно дозволи будуть надаватись на підставі досліджень ЕМП, перевірки достовірності вхідних даних паспорту на педставі актів перевірки та проведених перерахунків розподілу ЕМП (останнього можна уникнути при використанні погоджених ДСЕСУ програмних продуктів).

    ВідповістиВидалити

На платформі Blogger.