Небилиці про Івана записані Миколайчуком заслухані у Львові


Перебуваючи у Львові й маючи вільний час спонтанно виникло бажання приєднатися до культурної еліти міста. А як це зробити найшвидше у вечірні години? На мій погляд, відвідати «галицьку «Ла Скала».




У кожного, хто відвідував найвеличніше туристичне місто України, є фото біля Львівського оперного театру. Адже саме від нього розпочинається більшість туристичних екскурсій містом. І це дійсно архітектурна гордість та культурна спадщина міста. Особливо для його мешканців, для яких театр завжди був і залишається однією з найважливіших складових культурного відпочинку.

Але ж не оперним єдиним живе славетне місто Лева. Особливо це стає зрозумілим, коли у день твого перебування у туристичній столиці в оперному не показують вистав. Тому повернувши праворуч від Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької зустрічаємо будівлю ще одного театру.

Театру зі своєю дуже цікавою і непростою історією: театр графа Станіслава Скарбека, «галицька «Ла Скала», Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької.

Театр у якому дивують уже в касах. Приємно дивують цінами, які може дозволити собі кожен. Адже 40 гривень за білет у партері може визвати лише посмішку і не відбиває бажання відвідати спектакль.

На сцені, що бачила виступи Ніколо Паганіні, Ференца Ліста, Сари Бернар, у цей вечір ставили Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами.

Перше враження від зали й сцени театру не дуже. Не вражають вони інтер’єром та декораціями. Проте хвилин через десять після третього дзвінка, вже перестаєш звертати увагу на те що навкруги. Оскільки починаєш жити життям головного героя.
Мандрівник, авантюрист, актор й філософ – це не повний перелік образів, у яких побачили того Івана, про якого складали небилиці. Небилиці, які були зібрані/написані режисером і сценаристом Іваном Миколайчуком для власного фільму. До зйомок якого він приступити так і не зміг. Спочатку заважала радянська влада, потім хвороба.

Але про сценарій не забули. Як пише, відомий кінокритик Лариса Брюховецька: «Це, мабуть, був перший досвід інсценізації сценарію в Україні. І виявився він вдалим — ожили всі персонажі твору (а їх чимало), перетворивши сцену на місце розкішної, природної, немов дихання, забави, якої вже давно не мали театрали і глядачі.».

Дійсно. Дві години пролетіли як одна мить. За цю мить разом з Іваном Калитою, роль якого зіграли просто бездоганно, встигаєш пережити стільки цікавих моментів нашої з вами історії.

Історії в якій завжди були люди, які вміли викрутитися в будь-якій ситуації. Люди, які жертвували собою заради допомоги ближньому. Люди, які вміли і могли боротися за правду, філософськими роздумами.
Після закінчення вистави, споглядаючи задоволені обличчя глядачів, розумієш, що й на сьогодні в країні багато «правильних» людей. Але не розумієш, чому ж так мляво відбуваються зміни в країні. Що все ж таки нам не вистачає?

Можливо нам не вистачає саме культурного відпочинку? Можливо ми не встигаємо просто жити й насолоджуватися тим що маємо? На ці запитання не може бути однозначної відповіді, адже всі ми з вами різні. З різними ідейними й духовними цінностями.

Але насолоджуватися тим що маємо ми повинні. Тому рекомендую, перебуваючи у Львові знайти дві-три години та провести їх у Національному академічному українському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької.
Небилиці про Івана записані Миколайчуком заслухані у Львові Небилиці про Івана записані Миколайчуком заслухані у Львові Reviewed by Віктор Ляшко on 17:09:00 Rating: 5

Немає коментарів:

На платформі Blogger.