Про київські центри: лабораторний та громадського здоров'я

Столичні депутати у четвер 22 грудня проголосували за створення двох комунальних некомерційних підприємств: «Центр громадського здоров’я» та «Лабораторний центр».


Створення Київського міського Центру громадського здоров’я, як для мене, було очікуваним. Оскільки, це невідворотний рух у напрямку децентралізованого розвитку системи громадського здоров’я. Це напрямок передбачений Планом пріоритетних дій Уряду на 2016 рік та в Концепції розвитку системи громадського здоров’я. До речі, на публікацію останньої очікуємо вже найближчим часом.

Але за новиною про створення в столиці міського центру громадського здоров’я непомітним залишилось утворення іншого столичного комунального некомерційного підприємства «Лабораторний центр». І це рішення для мене не стало несподіваним. Хоча до останнього очікував іншого. Ну що ж, маємо те що маємо.

Наразі, на сайті КМДА ще не оприлюднені відповідні рішення зі статутами обох підприємств, тому прискіпливо проаналізувати доцільність їх створення досить складно. Але щоб не вийшло так як з одеською бібліотекою, спробую розібратися, що означають ці рішення користуючись інформацією, яка є у відкритому доступі.

Пряма мова заступника голови КМДА Миколи Паворозника про створення лабораторного центру: «Фактично, наше завдання - зробити ефективну робочу структуру, що буде цілком задовольняти потреби громади. Зокрема, у частині впровадження ефективних механізмів фахового контролю за станом довкілля, якісної питної води, безпечних продуктів та промислових товарів. Адже очевидно, що досягти цього без забезпечення якісних лабораторних досліджень - неможливо».

І він же про центр громадського здоров’я: «Основними завданнями Центру є розвиток системи громадського здоров’я та формування стійкої системи епідеміологічного нагляду у столиці, попередження та контроль над інфекційними (ВІЛ/СНІД, туберкульоз, грип, поліомієліт, гепатити та інші) та неінфекційними хворобами, підвищення готовності до ризику спалахів високопатогенних хвороб, пропагування здорового способу життя та здійснення оцінки ризиків лабораторних досліджень».

Зрозуміло? На мій погляд, не дуже. Особисто я (наголошую, що це виключно моя точка зору) ці рішення можу роз’яснити наступним чином.

І так.  Досить тривалий час в Україні функціонувала Державна санітарно-епідеміологічна служба. Ця служба контролювала, аналізувала, досліджувала, комунікувала тощо з усіх питань, які зазначені в цитатах від Миколи Паворозника. Як вона це робила, це вже інше питання. Але мабуть щось у її діяльності не влаштовувало, оскільки Уряд у 2014 році прийняв рішення реорганізувати саме цю службу.

Незважаючи на відсутність законодавчого підгрунтя, заначена реорганізація розпочалася в 2015 році та триває до цього часу. Унаслідок уже проведених заходів реорганізації частина функцій, які виконувала Держсанепідслужба, відійшли до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Державної служби України з питань праці. Переважно це функції, які стосуються сфери державного контролю та надання документів дозвільного характеру.

Функції з проведення епідеміологічного нагляду були передані до Міністерства охорони здоров’я. Для виконання цих функцій рішенням Уряду до МОЗ було передано й лабораторні центри Держсанепідслужби. А це близько 800 майнових комлексів, 1 млрд. бюджетного фінансування та 15 тисяч фахівців.

МОЗ, у свою чергу, декларує готовність будувати систему громадського здоров’я в Україні використовуючи принцип субсидіарності, що передбачає передачу ряду функцій у цій сфері та коштів для їх реалізації на місцевий рівень. Для цього потрібно внести зміни до законів та розробити ряд підзаконних актів.

Ряд регіонів, у тому числі й місто Київ, схвально відгукнулися на таку позицію Міністерства та запропонували виступити пілотами для відпрацювання моделей децентралізації функцій у сфері громадського здоров’я.

І вже 22 грудня 2016 року столичні депутати голосують за створення двох комунальних некомерційних підприємств: «Центр громадського здоров’я» та «Лабораторний центр». Напевно, були й інші підстави для прийняття цих рішень, не лише ті, що перераховані мною. Але маємо те що маємо.

Створення цих підприємств з так званого «нуля», а не шляхом реорганізацій та приєднань однозначно великий плюс. Це дозволить уникнути тяганини, яка виникла при утворенні Центру громадського здоров’я на національному рівні.

Про що це свідчить їх створення? Насамперед про те, що створення міського Центру громадського здоров’я не буде банальним перейменуванням колишньої СЕС. І це вже добре!

Тепер головне, щоб Київська міська державна адміністрація забезпечила майданчик для діалогу всіх зацікавлених осіб. Оскільки, виникає потреба досить чіткого розподілу функцій, механізмів і шляхів фінансування та визначення індикаторів ефективності функціонування цих підприємств.
Про київські центри: лабораторний та громадського здоров'я Про київські центри: лабораторний та громадського здоров'я Reviewed by Віктор Ляшко on 13:40:00 Rating: 5

Немає коментарів:

На платформі Blogger.