Чому нас все ж таки завалить відходами

У 2014 році людство виробило трішки більше 300 мільйонів тонн пластику. Якщо далі продовжувати так жити, то вже в 2050 році за загальною масою в світовому океані його буде більше ніж риби.



Якщо вам плювати на світовий океан і рибу в ньому, можна поглянути на інші цифри. 36 мільярдів тонн відходів на 160 тисячах га офіційно лежить на вщент заповнених сміттєзвалищах України. Україна входить в число країн з найбільш високими абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів - 700-720 млн тонн щорічно.

Якщо об’єднати всі сміттєзвалища в одну територіальну одиницю нашої країни, то це за площею виходить дві площі нашої столиці. А 36 мільярдів тонн - це взагалі якась неймовірна кількість: у розрахунку на одного мешканця України виходить по 857 тонн. Трішки більше двох повністю завантажених Боїнгів-747.

Статистика інших країн також не радісна. У США загальну кількість сміття на звалищах, напевно, від гріха подалі, не рахують, але там також наявні 3 тисячі діючих звалищ і біля 100 тисяч законсервованих. (В Україні кількість сміттєзвалищ рахують інакше: легальні або стихійні. Нещодавно Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак заявив, що в нас існує 10 тисяч легальних і нелегальних, працюючих і перевантажених сміттєзвалищ.) Офіційна статистика кількості сміття відрізняється від оцінок вчених: Агенство захисту навколишнього середовища нарахувало 123 мільйони тонн сміття, що було викинуто в 2012 році, а Єльський університет говорить, що в тому році кількість сміття була 263 мільйони тонн. У них в основному вірять вченим, а не статистиці.

За розрахунками експертів Всесвітнього економічного форому, в 2012 році мешканці міст Землі викинули 680 мільйонів тонн сміття, а до 2025 року цей показник збільшиться втричі, до 2,2 мільярдів тонн на рік. У день середньостатистичний мешканець нашої планети виробляє біля 1,2 кілограми сміття.


Особливо прикро за харчові відходи. Майже третина всіх продуктів у світі, в основному за рахунок розвинутих країн, стають непридатними або викидаються до того, як їх розпочинають їсти. Це також мільйони тонн відходів. Якщо точніше, то це 1,3 мільярди тонн за даними 2015 року. Не все це потрапляє в побутові відходи, велика кількість їжі викидається з полиць магазинів або ще раніше. Уявіть собі, що ви приносите з магазину три пакети з продуктами і один відразу викидаєте в сміттєвий бак. Примірно так веде себе людство.

Ще одна особлива категорія відходів - e-waste, електронне сміття, тобто зломана і викинута електроніка та побутова техніка. У 2014 році ми викинули приблизно 41,8 мільйонів тонн таких відходів, а наступного року цей показники перевищить 50 мільйонів тонн. Тільки 6,5 мільйони тонн потрапляє на переробку - інші холодильники, телефони та телевізори відправляються на звалища.

Можна продовжувати нічого не робити зі сміттям: складувати його за горизонт і мати надію, що все буде так як в мультфільмі «Мінлива хмарність, часом фрикадельки», де від лавини викинутої їжі, що накриває маленький острів, у кінці прийшлося все ж таки рятуватися. Це найзручніше рішення, оскільки для цього сміття не потрібно сортувати та перобляти. Просто взяв і довіз до звалища. Це хороший бізнес, тому цю систему дуже не просто переналаштувати.

І проблема не тільки в тому, що під сміттям перебуває значна площа землі. На сміттєзвалищах із відходів у безкисневому середовищі утворюється метан - потужний парниковий газ, який додає гостроти глобальній зміні клімату. Звалища - це не купа барахла в вашій шафі, яку можна успішно не помічати роками, якщо шафа розташована досить вдало. Звалища це джерела забруднення повітря, грунту і води, яку потім хтось десь п’є.

Справжнім вирішенням цієї проблеми стала б економіка, в якій сміття не буває - циклічна, циркулярна або кругова, залежно від варіанту перекладу circular economy, який вам більше до вподоби. У такій економіці гігантська труба, якою ми женемо з природних ресурсів сміття (в загальному саме цим будь-яке виробництво і займається; життя - це взагалі виробництво сміття), згортається в бублик.

Саме слово «сміття» у такій ситуації втрачає сенс: поки його можна переробити, це не сміття, а ресурс.


Циклічна економіка - це дуже красива ідея, але поки вона реалізовується в кращому випадку для окремих сортів сміття і вже точно не для цілих країн або регіонів. Відщипнути від мільйонів тонн, що відправляються на звалище, вдається добре якщо третину або половину. Така економіка не працює без потужної інфраструктури для роздільного збору сміття, а цю інфраструктуру дуже складно створити поруч з паралельної інфраструктурою сміттєпроводу або баків у дворі. Сміттєпровід - наочна і матеріальна антитеза циклічної економіки, в прямому сенсі труба, яка жене сміття в його сумний пункт призначення. Але навіть там, де сміттєпровід не винайшли, сортувати сміття людей треба ще навчити, переконати і змусити.

У підсумку поки навіть у лідера Організації економічного співробітництва і розвитку, Німеччини, тільки 65% побутового сміття відправляється на переробку (в США - 35%, про нас взагалі мовчу). У США навіть для паперу показник переробки досить низький - всього 64,7%, майже третина всього паперового сміття чомусь все одно відправляється на звалища. Паперу в Штатах, до речі, взагалі використовують дуже багато. Активісти підрахували, що при бажанні з викинутого за рік офісного паперу можна вибудувати стіну від Лос-Анджелесу до Нью-Йорку висотою 3,6 метри і щороку добудовувати її на таку ж висоту.

Чекати настання золотої ери циклічної економіки, яка всіх змусить любити Батьківщину, можна довго. Тому вже зараз потрібно будувати «інфраструктуру в головах» і боротися з побутовим сміттям біля витоків - в руках людини, яка її викидає.

Хоча просто розділяти сміття на фракції - це тільки половина справи, і не найважливіша, особливо коли ми тільки мріємо про циклічну економіку. Насправді, треба його менше виробляти. Відмовлятися від додаткової упаковки (а ви спробуйте сказати це маркетологам), одноразових предметів побуту на кшталт паперових рушників і посуду (усюди ходити зі своєю чашкою, наприклад). До останнього лагодити зношений одяг, щосили економити папір і просто менше споживати. Саме тому заголовок такий песимістичний: як тільки благі «зелені» переконання стикаються з економічною і поведінковою реальністю, розпочинаються проблеми.

Є ще одна цікава деталь. Не все що ми виробляємо, взагалі можна відправити на переробку.

Наприклад, пластик, з якого робляться деталі Лего, дуже складно переробити (тому Лего поки краще не викидати в принципі). Пінопласт і деякі інші види пакувального пластику, дзеркала, окуляри, будь-яка кераміка, підгузники і прокладки, жувальна гумка, недопалки, пакувальна бульбашкова плівка - все це поки ніяк не повернути в бублик циклічної економіки. Пластикові кільця від упаковок пива або газованої води і ось ці крихітні пакетики, в які загорнуті індивідуальні скибочки сиру, упаковки чіпсів і скло в лампочках - такі непробивні дрібниці є скрізь, і ніхто поки не планує перестати їх робити. Пінопласт, правда, здається, їдять невибагливі личинки деяких жуків, так що, можливо, з часом він з цього списку зникне.

Поки ми всі радіємо проблескам добра і справедливості, Японія на початку лютого оголосила, що зробить олімпійські та паралімпійські медалі для ігор 2020 року з «вторинного» золота, срібла і міді з перероблених смартфонів і інших девайсів. Сміття не дрімає. Ви купуєте його в магазинах, воно накопичується в відрах і баках, їде на звалища. Не знаю, скільки сміття потрапило на українські полігони за той час, поки ви читали цей текст, але це число явно нікого не порадує. Відходи вже взяли нас в паперово-пластикове кільце і тепер повільно, але неминуче його стискають.

Натхнення звідси
Чому нас все ж таки завалить відходами Чому нас все ж таки завалить відходами Reviewed by Віктор Ляшко on 21:48:00 Rating: 5

Немає коментарів:

На платформі Blogger.